logos

Головна » Інтерв'ю » «Усі ми в Херсоні — заручники». Міський голова дав інтерв'ю ВВС

«Усі ми в Херсоні — заручники». Міський голова дав інтерв'ю ВВС

Міський голова українського Херсона дав інтерв’ю всесвітньо популярному виданню BBC News. Публікація «Українська війна: Опір російському рублю в Херсоні» побачила світ 1 травня. Про що говорив Ігор Колихаєв журналістам ВВС розповідає Кавун.city.

За словами українського міського голови Херсона американській журналістці, за два місяці, з моменту захоплення цього ключового стратегічного міста (Херсона – прим.ред.), близько 40% населення виїхали. Багато мешканців розповідають про свою боротьбу за те, щоб заплатити за невелику кількість товарів, оскільки полиці супермаркетів пустують. Вони кажуть, що більшість магазинів, ресторанів та підприємств закриті, а частина економіки зупинилася, відрізавшись від більшої частини світу. Раніше цього тижня російські війська призначили нову «адміністрацію» в Херсоні, оскільки пан Колихаєв відмовився співпрацювати з окупаційними військами, повідомляє американська журналістка, посилаючись на росдержінформ агентство «Ріа».

Говорячи під час відеодзвінка десь із території міста, пан Колихаєв, за спиною якого на полицях сидять купи папок та іграшковий камуфляжний джип, каже, що не припиняє працювати. Він скептично ставиться до того, що Росія зможе успішно ввести рубль. «У мене немає підтверджень, що це станеться», – каже він. — Яким чином це МОЖЕ з’явитися? Якщо казначейство і банківська система України перестануть працювати на нашій території. В умовах окупації все може статися, я не можу залізти в голову керівників росії, щоб дізнатися, що вони думають. Якщо вони спробують запровадити рубльову зону тут, ми зануримося у 1992 рік, відкотимося до часів, коли був безлад».

«Я боюся гуманітарної катастрофи, – каже пан Колихаєв. — Я хвилююся за людей, які й досі перебувають у місті, усі ми заручники. Це ніби ми почали шлях зі 100 літрами бензину в баку автомобіля і їдемо, поки не закінчиться паливо. І я впродовж цього шляху хочу порахувати: як довго ми ще зможемо їхати без підтримки та «дозаправки». Скільки ми зможемо нести місто на своїх руках?»