Виставка картин олешківської художниці Любовы Андріївни Легути експонується в місцевому краєзнавчому музеї вже майже місяць і збирає схвальні відгуки наших земляків, вражених красою її надзвичайних полотен.


Цікаво, що взяла в руки пензлик та фарби жінка в досить зрілому віці і самотужки опанувала такий прекрасний вид мистецтва, як живопис. Звісно, талант розкривається, якщо він є від природи, але що підштовхує до його виявлення? Мабуть, ці одвічні питання краще можна зрозуміти, розглядаючи самобутні пейзажі і натюрморти Любові Андріївни, натхнення якої відчуваєш усім серцем. Адже всі картини – це простір її душі. 

«Я любила малювати ще з дитинства, але не мала можливості. Робота на молокозаводі технологом, сімейні клопоти, виховання сина. Усе це забирало стільки часу і енергії, що про малювання і не згадувала. І лише років 6 тому, як син «випорхнув» із родинного гніздечка, я засумувала і взяла в руки пензлик. І ось що з цього вийшло», - ділиться своїми міркуваннями пані Любов. І дійсно, результат надто яскравий, щоб сумніватися в покликанні людини дарувати людям любов і радість свого власного світу, ділитися своїми емоціями, переживаннями, дарувати красу, яку вже не вміщує серце. «Що в серці вашому – те й виходить з нього», - здається, так говориться в Святих книгах про повноту серця, від якого промовляє людина. А пані Любов знайшла свою мову – мову живопису, мову світла і краси, яка зрозуміла для кожного.

Художниця мріє намалювати, чи як професійно кажуть, написати, Голубів лиман, Маркуцин берег, наші олешківські заплави на сході сонця, мріє втілити в картини навколишню красу. Тим більше, що пейзажі, морська та річкова стихії підкоряються її таланту, так само як і квіти, які вона дуже живо і радісно передає на картинах. Втілення навколишньої краси у матеріальні речі – тобто у картини – непроста задача, з якою майстерно впоралася наша героїня. Про це свідчать схвальні відгуки багатьох олешківських жителів, що відкривають для себе талановиту художницю. Більшість картин вона дарує своїм знайомим і родичам. Та головне, що її підтримують близькі люди, вірять в її талант і радіють кожному новому сюжету. А без малювання вона не уявляє свого життя. «Ні дня без малювання!» - таке гасло можна уявити собі для пані Любові. Але жарти жартами, а живопис – це ще й натхненна і наполеглива праця. Копітка праця дає сили жити і радіти кожному новому дню, а серце своє відкривати для нової краси, нових плідних зустрічей, нових амбітних планів. Пані Любов – скромна людина, говорить, що малює в основному для себе. «Це мій простір!», - каже вона. «Живопис дає мені таке задоволення, радість, такі яскраві емоції, - що я не можу  не писати. Творчість допомагає жити і любити світ, в якому стільки краси.» І ми віримо їй, адже ця світла і ніжна душа здатна не тільки відчувати красу природи, а й дарувати нам ці світлі емоції, гармонійні картини, хвилини радості і надії. Здається, в ланці наших олешківських художників побільшало – були Бережко, Чулков, Поліна Райко, багато інших відомих і цікавих майстрів, а тепер працівники музею відкрили ще одне нове ім’я – Любов Легута, чия творчість звеселяє життя нашого рідного міста, багатого талановитими майстрами.

Ліка По